Форма входу

Логін:
Пароль:

Опитування

Чи потрібні Чернівцям нові пам'ятники?
Всього голосів: 142




Вівторок, 19.09.2017, 15:18
Раді Вас вітати Гість | RSS
artk
Титульна | Реєстрація | Вхід
Статті та матеріали


Титульна » Статті » "Без цензури" » Поезія

Як добре те, що смерті не боюсь я...

Як добре те, що смерті не боюсь я

і не питаю, чи тяжкий мій херст.

Що вам, богове, низько не клонюся

в передчутті недовідомих верств.

Що жив, любив і не набрався скверни,

ненависті, прокльону, каяття.

Народе мій, до тебе я ще верну

і в смерті обернуся до життя

своїм стражденним і незлим обличчям,

як син, тобі доземно поклонюсь,

і чесно гляну в чесні твої вічі,

і чесними сльозами обіллюсь.

Так хочеться пожити хоч годинку,

коли моя розвіється біда.

Категорія: Поезія | Додав: artk (18.09.2009)
Переглядів: 4321 | Рейтинг: 3.9/8 |

Усього коментарів: 0
Додавати коментарі мають можливість тільки зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Copyright Artem Kozmenko © 2017