Коли до губ твоїх лишається півподиху,

коли до губ твоїх лишається півкроку - 

зіниці твої виткані із подиву,

в очах у тебе синьо і широко.

Щось шепчеш зачаровано і тихо ти,

той шепіт мою тишу синьо крає!

І забуваю я, що вмію дихати

і що ходити вмію, забуваю.

А чорний птах повік твоїх здіймається

і впевненість мою кудись відмає.

Неступленим півкроку залишається,

півподиху у горлі застрягає.

Зіниці твої виткані із подиву,

в очах у тебе синьо і широко...

Але до губ твоїх лишається півподиху,

до губ твоїх лишається півкроку.