Форма входу

Логін:
Пароль:

Опитування

Ваше ставлення до Болонського процесу:
Всього голосів: 236




Вівторок, 19.09.2017, 15:23
Раді Вас вітати Гість | RSS
artk
Титульна | Реєстрація | Вхід
Статті та матеріали


Титульна » Статті » "Без цензури" » Поезія

Театр

Вони ще слухають... Акторе, говори!

Вони ще слухають - Ти щось хотів сказати.

Твоє лице для них - це тільки грим.

І сніг отой для них всього лиш вата.


Тож говори... Годинники - тік-так -

монолог часу впевнено повторюють.

Хвилина - і закінчиться спектакль.

Тоді уже всьому кінець, акторе.


Тоді, зборовши біль і переляк,

окинеш поглядом сумним порожню залу

й себе втішатимеш, що це лише антракт

і що хвилин ще вдосталь до фіналу.


Що глядачі повернуться ось-ось,

скуривши у фойє по сигареті,

і ти покажеш все, що не вдалось

тобі ні в першій дії, ні у третій.


Ти їх примусиш плакати... О так!

Пожнеш овації гучні, сильніші грому...

Але давно закінчився спектакль,

і глядачі давно пішли... додому.

Категорія: Поезія | Додав: artk (22.09.2009)
Переглядів: 351 | Рейтинг: 0.0/0 |

Усього коментарів: 0
Додавати коментарі мають можливість тільки зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Copyright Artem Kozmenko © 2017