Коли до губ твоїх лишається півподиху, коли до губ твоїх лишається півкроку - зіниці твої виткані із подиву, в очах у тебе синьо і широко.
Щось шепчеш зачаровано і тихо ти, той шепіт мою тишу синьо крає! І забуваю я, що вмію дихати і що ходити вмію, забуваю.
А чорний птах повік твоїх здіймається і впевненість мою кудись відмає. Неступленим півкроку залишається, півподиху у горлі застрягає.
Зіниці твої виткані із подиву, в очах у тебе синьо і широко... Але до губ твоїх лишається півподиху, до губ твоїх лишається півкроку.
|