Розділи

Наука [2]
Думки, переживання, труднощі в науці можете висвітлити в цьому розділі
Навчання [0]
Всі свої думки щодо навчального процесу можете видати тут
Спорт [1]
Скажіть все, що ви думаєте про спортивні події тут
Мистецтво [2]
Знайдіть однодумців у сфері мистецтва у цьому розділі нашого сайту
Політика [3]
Обговоріть з друзями міжнародну, українську чи місцеву політику тут
Хобі [7]
Розкажіть про свої захоплення і ви знайдете однодумців
Духовне життя та моральні цінності [11]
Совість і влада. Розум, релігія, віра. Наука, правда, істина. Добро та зло.
Моральний світ людини [12]
Характер і безхарактерність. Рішучість і впертість. Мужність, сміливість, хоробрість. Любов і ненависть. Правда і брехня. Радість і горе.

Форма входу

Логін:
Пароль:

Календар

«  Травень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031

Опитування

Ваше ставлення до Болонського процесу:
Всього голосів: 236




Неділя, 19.11.2017, 01:14
Раді Вас вітати Гість | RSS
artk
Титульна | Реєстрація | Вхід
Думки та висловлювання


Титульна » 2013 » Травень » 7 » Початок нового туристичного сезону (Хом"як-Синяк_1-2.05.2013р.)
Початок нового туристичного сезону (Хом"як-Синяк_1-2.05.2013р.)
12:34

Уже більше, ніж півроку я не бачив мальовничої краси українських Карпат. Думками і спогадами періодично туди переміщувався, але затяжна зима не давала мені надії на швидку реалізацію цих мрій. Безмежні простори гірських вершин дають відчуття свободи, легкості, додають життєвих сил, натхнення! Це єдине місце де я можу відпочити душею, забути про все… Завжди у походах я намагаюся втекти від цивілізації. Хочу побути наодинці з природою!

Ближче до суті!

Як тільки холоди почали переходити у спеку, у мене та моїх друзів виникла ідея розпочати сезон туристичних походів на травневі свята. Тим більше, що й кількість вихідних нам дозволяла зробити це безперешкодно. Ідеї щодо маршрутів виникали спонтанно і безперервно. Але різні фактори вносили свої корективи. Нарешті, за день до запланованої дати виїзду ми визначилися з маршрутом. На цей вибір вплинув, насамперед, фактор компанії. Що я маю на увазі, ми були обмежені в кількості днів, оскільки у одного з нас було тільки два вихідних і ми не могли це не врахувати.

Таким чином, вибрали маршрут на гору Хом’як, який починався з повороту перед Поляницею і мав завершитися водоспадом Гук з подальшим виходом на Татарів. Проте у ході самого перебування у горах ми дещо змінили кінцевий пункт виходу і повернення додому.

Традиційно зроблю опис походу по пунктах:

1.           Підготовка до походу у мене розпочалася з пошуку спорядження. Так, я знайшов спальник, який просушив і провітрив перед походом. Помив коремат. Зібрав одяг. Протер військовий казанок, кружечку. Взяв ложку, ніж. Перевірив справність газового обладнання для походу. І найголовніше – витягнув з шафи свій новенький рюкзак, який придбав ще літом, але так жодного разу і не випробував! Пізніше зустрівся з другом і ми обговорили меню, список продуктів, маршрут.

2.              Уся наша компанія зібралася разом за кілька годин до виходу. Ми розклали продукти, які перед цим купили, по рюкзаках. Загалом на провізію витратили 185 гривень. Якщо розділити цю суму на 4 осіб, то вийшло не так вже й дорого. Уже всі разом обговорили майбутній маршрут, дещо поринули у спогади. Подивилися, що у нас ще цілий ящик пива на квартирі, тож вирішили, що не дамо добру пропадати. Ніч видалася безсонною. Час промайнув досить швидко у дискусіях щодо роботи, навчання, відношення людей один до одного. Правда декому таки вдалося годинку подрімати, але цей хтось був не я.

3.           О 4.15 ми вийшли з квартири. Веселий настрій і жарти супроводжували нас по дорозі до залізничного вокзалу. Через декілька хвилин ходьби ми були на пероні. Потяг подали до посадки завчасно. Уперше побачив новий дизель, про який так хвалилося керівництво нашої залізниці. Мушу сказати, що він досить чистий і комфортабельний.

4.          Потяг відправився до Коломиї о 4.48. Квитки купляли у кондуктора в потязі. Вартість проїзду склала 11 грн. з кожного. Хоча на квитках була вказана ціна – 10 грн. Тож кондуктор собі взяв з кожного додатково по 1 гривні. Вагони були на половину порожніми. Але серед всіх пасажирів ми були далеко не єдиною групою туристів.

5.          Прибули в Коломию о 6.58. Відразу ж пішли у найближчий магазин. Уже традиційно докупили хліба і пива. Зазначу, що на дорогу ми взяли 6 банок пива з того ящика, що був на квартирі. Проте в потязі не було особливого бажання пити те пиво, тай це заборонено правилами проїзду. Правду кажучи, ті правила рідко коли когось зупиняють. З хлібом нам не дуже пощастило. У магазині був тільки "вчорашній". Діватися нам не було куди, прийшлося брати, що є. І як тільки ми вийшли з магазину, під’їхала машина зі свіженьким запашним хлібцем. Але часу в нас не було щоб обміняти чи купити його. На придбання трьох буханок хліба ми витратили 12 гривень, а на 6 літрових бутилок пива 52 гривні. Біля вокзалу знайшли таксі та за 20 гривень доїхали до автостанції.

6.              Час для нас був дуже важливим. Оскільки, о 7.25 відправлялася маршрутка на Буковель. Людей не було дуже багато. Ми сіли на задні сидіння і досить комфортно, майже за дві години, доїхали до місця початку нашого пішого маршруту. Вартість проїзду до "повороту" склала 19 гривень з кожного.

7.               О 9.17 ми вийшли з маршрутки. "Поворот" ми не пропустили. Відразу ж вирішили поснідати і набратися сил для тривалого підйому. Наш сніданок складався з консерв паштету та сардини, варених яєць, зеленої цибулі, нарізаної почеревини та пива. Ми ще продовжували трапезу, коли наша маршрутка проїхала повз нас у зворотному напрямку. На годиннику було 9.47. Водій нас упізнав, посигналив, і помчав своєю дорогою.

8.         Зібравши сміття, о 10.10 ми розпочали підйом по маркованому маршруту. Маркування зеленого кольору зображене на деревах та камінні протягом всього маршруту, тож збитися з дороги майже неможливо. Тай і стежка там одна, без розгалужень, серпантином піднімається вгору через ліс. Приблизно через пів години ходьби ми дійшли до переходу через річку. Як такої переправи там немає, тому ми були змушені обережно переходити по мокрому камінню.

9.         Об 11.05, вийшовши з лісу, зробили перший привал на камʼянистій місцевості. Краєвид був чудовий! Звідти проглядався засніжений Чорногірський хребет. Погода була ідеальною для походу. Температура повітря сягала, мабуть, двадцяти градусів. Сонце періодично ховалося за хмарами. Легенький вітерець додавав свіжості. По дорозі, снігу ми фактично і не бачили.

10.            Відпочивали ми майже півгодини. Традиційно фотографувалися на згадку. Дискутували на різні теми, у тому числі й про походження гір, скель, каміння тощо. Харчі ніякі не викладали, оскільки ще не встигли проголодатися.

11.             Наш маршрут знову повернувся у ліс. Йшли ми ще годину перед тим як зупинитися на наступний привал. Втома вже почала даватися взнаки. Зупинилися ми у лісі. Я помітив, що у мене йод почав витікати з бутилочки і розлився по всій аптечці. Причина такої аварії банальна – не було гумової прокладки чи ковпачка між кришечкою і самою бутилочкою. Тож, моя порада, коли збираєте аптечку перевірте герметичність всіх упаковок з рідинами. Я і сам тепер так буду робити!

12.             О 13.00 ми вийшли на полонину, з якої починався, безпосередньо, підйом на вершину гори Хомʼяк. Перед тим, як розпочати підкорення цієї гори, ми вирішили поповнити запаси свого організму калоріями. Тож, влаштували невеличкий ланч. Чому ланч? Усе просто, це важко назвати обідом! Їли все ті ж консерви з сардинами, почеревину з хлібом, цибульку, печиво і чорний шоколад.

13.             Через 30 хвилин розпочали підйом досить стрімкою, камʼянистою і зарослою хащами стежкою. Маркування змінило колір і було вже червоним. Усе частіше траплялися ділянки зі снігом. Моє взуття чомусь не витримувало навантаження.

14.             О 14.10 ми піднялися на вершину! Побачили статую Матері Божої, яка розташована на кам'яному п'єдесталі. Крім нас, там ще було дві групи туристів. Піднявся досить прохолодний вітер. Хмарно. Сонце рідко виглядало з-за хмар.

15.             На горі ми провели приблизно 20 хвилин, може трішечки більше. Але це не суттєво. Традиційні фотосесії, розмови, обговорення подальшого напрямку маршруту, орієнтування на місцевості є невідʼємною частиною процедури перебування на вершині.

16.             Шлях вниз до підніжжя гори був досить стрімким і небезпечним. Каміння хиталося під ногами, подекуди траплялися ділянки зі сніжним або льодяним покровом. Звісно ж не обійшлося без болота і хвойних чагарників. Але найбільше нас потішив схил з північної сторони, на якому було суцільне панно зі снігу! Це суттєво прискорило наш спуск. Ми знали про це і чекали цього! Адже, у попередніх походах у цей час ми неодноразово з'їжджали цим схилом.

17.          Спускалися ми по черзі. Спочатку я намагався фотографувати цей атракціон. Але мені в голову прийшла ідея зняти це на відео своїм фотоапаратом. Добре, що у нього є така функція. Кадри виявилися, без перебільшення, динамічними і веселими.

18.              О 15.10 ми спустилися до Полонини Хомʼяків. Мокрі, але задоволені та сповнені враженнями, насамперед, від спуску сніжною місцевістю. Місце для табору вибрали на окраїні лісу. Неподалік знайшли джерело з водою. Сухих гілок було досить багато. Тому проблем з приготуванням їжі не виникало. Усі страшенно втомлені. Засиджуватися біля вогнища не стали. До того ж з настанням темноти почало холодати і гори укутував туман. Лягли спати близько девʼятої вечора. Я заснув одразу. Але прокинувся серед ночі. Вийшов на вулицю! Грань у вогнищі ще жевріла. Небо було чистим. Я зміг розгледіти ті сузірʼя, які памʼятав ще зі шкільних часів. Неймовірно цікаво мені було спостерігати за тим, як місяць сходить з-поміж дерев і своїм сяйвом освітлює полонину. Помилувавшись цим дивом природи, я пішов далі спати!

19.          Прокинулися ми о 7.30. Так було заплановано. Адже ми дещо змінили схему нашого маршруту. Вирішили йти не в напрямку водоспаду і на Татарів, а через гору Синяк на Поляницю.

20.             Розпалили багаття. Заварили воду на каву. Поснідали досить скромно. І вже о 9.00 почали збирати речі.

21.             О 9.40 вийшли з місця ночівлі і рушили через всю полонину в напрямку гори Синяк.

22.             Приблизно через годину, коли ми вже вийшли з лісу на відкриту місцевість, зробили привал. Я допив згущонку, яка залишилася від сніданку. Зробив декілька фотографій. І не розсиджуючись, ми пішли далі.

23.     Наш маршрут пролягав камʼянистими просторами. Йти було досить важко. Маркування хоч і було на камінні, але стежки, як такої, не проглядалося. Тому досить часто виникало відчуття, що ми зміщуємося в бік від маршруту. Ще через 20 хвилин ми вийшли на полонину, яка знаходиться на хребті. Її дуже часто плутають з вершиною Синяка.

24.             Відпочивали ми не довго, приблизно 10-15 хвилин. Зважаючи на те, що акумулятори мобільних телефонів у горах швидко розряджаються, ми залишилися без годинника. І вже не знали точного часу. А я ще й, як на зло, не взяв свій механічний годинник.

25.             За моїми підрахунками, о півдні ми вийшли на справжню вершину гори Синяк. Розслаблятися ми не стали. Зорієнтувавшись на місцевості, ми вибирали напрямок продовження нашого маршруту, оскільки у бік села Поляниця немає маркованої траси. Для більшої впевненості розпитували туристів, які також піднялися на гору. Нам сказали, що треба повернутися дещо назад і там буде видно стежку в напрямку лісу. Ми пішли. Стежки не бачили, тому вирішили спускатися камінням просто вниз. Через декілька хвилин ми таки натрапили на ту стежину. І вже не сходили з неї!

26.             О 12.40 ми вийшли на досить широку полонину з закиненими колибами та загородами для овець. З неї проглядався увесь Горганський хребет. Звісно ж я зробив пару панорамних фотографій і спробував зняти на відео ці захоплюючі простори. Одноголосно ми вирішили не зупинятися, а йти далі. Знову зайшли в ліс. Проте, рухалися далі вже досить широкою стежкою.

27.             Майже через 10 хвилин вийшли на невеличку галявину серед лісу. Там було місце для вогнища. Це був знак! Знак того, що пора готувати обід. Тому ми розпалили вогнище, приготували неймовірно смачну вермішель, і з рештками консерв сіли обідати.

28.             Пройшла година. Сонце нас не жаліло. Кожен з нас уже відчував, що руки і шия страждають від сонячного проміння. Хоча, з іншого боку, ми змогли за цей час досушити речі, які намокли попереднього дня підчас спуску сніжними схилами. Прибравши за собою, ми рушили в дорогу.

29.             У нас було два шляхи з тієї галявини. Ми чомусь вирішили піти направо, стежкою у глиб лісу. Через декілька десятків метрів у нас виникли сумніви щодо правильності вибору маршруту. Надто вже запущеною була стара дорога, тай і стежка то зʼявлялася, то губилася у зарослях лісу. Але повертатися назад вже не стали і рухалися далі.

30.             Ми фактично не зупинялися. Хіба що робили міні-перерви для того щоб попити води і пообговорювати значення та приклади застосування слова "обстає". Звісно настрій був неоднозначний, оскільки думка, що ми не туди пішли нас все більше гнітила! Але дороги вже назад не було. Підніматися в гору ніхто не хотів. Тож, ми йшли вниз у напрямку туркомплексу Буковель.

31.         Приблизно о третій годині ми вийшли на доріжку, на якій було видно протектори транспортного засобу. Мабуть то був квадроцикл. Ми припустили, що це таж дорога, яка йшла наліво від місця нашого обіду. І якби ми пішли нею, то вийшли б на цьому ж місці. Ще через декілька десятків метрів ми вийшли на широку дорогу з маркуванням веломаршрутів, уздовж якої протікає річка.

32.             Зважаючи на те, що до цього моменту ми ніде не зустрічали джерела води, то ми втішилися можливістю умитися і попити смачну, прохолодну гірську водичку.

33.     Цією дорогою ми вже йшли у напрямку цивілізації, яка проглядалася крізь канатні дороги, гірськолижні траси, обʼєкти туристичної інфраструктури. Приблизно через 20 хвилин ми вийшли у, так би мовити, центр Буковелю. Величні готелі, багатоповерхові автопарковки, майже ідеальні дороги, бруківка на тротуарах і досить велика кількість туристів нас таки вразили.

34.             О 16.12 ми прийшли на автостанцію. Знайшли маршрутку до Коломиї. Час її відправлення 16.40. Тож у нас був час піти у місцевий гастроном. Ціни в якому на 2-3 гривні вищі, ніж на аналогічні товари у магазинах Чернівців. Так, плитку чорного шоколаду я купив за 11 грн., хоча її ціна в середньому 8-9 грн.. Вартість квитків до Коломиї від Поляниці склала 21 грн.. Їхали досить комфортно.

35.             О 18.40 ми прибули в Коломию. На автовокзалі вагалися, що робити далі. У нас було два варіанти: або чекати автобуса Ужгород-Чернівці, який мав прибути о 19.10, або їхати на залізничний вокзал і сідати на потяг Коломия-Чернівці. Вибрали другий варіант. Дочекавшись міської маршрутки, ми поїхали на вокзал.

36.             У нас ще було вдосталь часу до відправлення потягу. Тож, напроти вокзалу у якомусь кіоску ми взяли по хот-догу, по пиву і сіли вечеряти. Хот-дог з мисливськими сосисками і різними приправами коштував 10 грн., пиво ще 7 грн..

37.             О 20.30 потяг відправився до Чернівців. Їхали все тим же комфортабельним дизелем, що і попереднього дня. Квитки вирішили купляти знову у кондуктора, а не в касі вокзалу. Цього разу з нас взяли по 10 грн. за дорогу. Кондуктор цікаво нам сказав, що квитки випише пізніше. Так ми і не бачили тих квитків. Час у дорозі минав швидко. Через дві години ми були вже у Чернівцях.

 

Так промайнула наша подорож. Перше, що я зробив, коли прийшов додому, так це дістав фотоапарат і перекинув фото і відео на нетбук. Ну і звісно ж переглянув їх. Враження неймовірні! Страшенно радий, що ми здійснили задумане. Тепер, з нетерпінням, чекаю наступного походу.

Категорія: Хобі | Переглядів: 333 | Додав: artk | Рейтинг: 5.0/2 |
Всього коментарів: 1
07.05.2013 Спам
1. Звертановська Вікторія (Vika)
Ура!!!! Ви зробили це!!!!! Молодці!!!! Рада за вас!!!!!!

Додавати коментарі мають право тільки зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Copyright Artem Kozmenko © 2017