У даному випадку я маю на увазі - пожежу! Сьогодні був свідком того, як вщент згорів двоповерховий житловий будинок. Гірше те, що я знаю тих людей, які живуть у тому будинку. Тай чому живуть... жили... тепер вже можна це з впевненістю сказати. Дуже сподіваюся, що обійшлося без людських жертв! Хоча бачив одну машину швидкої медичної допомоги.

Відчуття далеко неоднозначні! Співчуття... Страх... Безпомічність... Здивування... Обурення... І все це змішалося в суцільний гіркий коктейль!

Я не маю права когось осуджувати, звинувачувати, ба навіть критикувати, хоча б з раціональних міркувань! Але дуже сумно було дивитися на безпорадність пожежної служби. Спочатку вони не змогли зорієнтуватися якою вулицею і з якого боку їм під"їхати! Потім їм не вистачило води, а пожежних гідрантів, на скільки я розумію, ніде поруч не було! А полум"я ж то чекати, поки під"їдуть інші машини, чи ці заправляться, не буде! Тай взагалі, вогонь це така стихія, яка не буде ні на що дивитися! І з нею треба бути надзвичайно обережним!

Вогнеборець - це відважна професія, яка потребує неабияких морально-вольових якостей! Проте вони ж самі і стають заручниками цілої системи, яка складається з людських факторів. У такій ситуації одна людина, чи навіть один підрозділ, стають безпомічними...

Але ж нам від цього не легше... Хочеться бути захищеним... Хочеться знати, що на одинці з бідою тебе ніхто не залишить...