Кожен з нас володіє певним потенціалом. У тому числі, й трудовим. Наш трудовий потенціал формується протягом усього життя. Проте це не означає, що його застосування треба весь час відкладати на потім. Якщо ми можемо сьогодні краще працювати, ніж учора, то це означає, що ми розвиваємося. А відповідно, розкривається і наш трудовий потенціал, перетворюючись у трудовий ресурс.
Часто виникають питання: Чи мають дипломи, звання і всілякі регалії відношення до нашого трудового ресурсу? Чи свідчать вони про якість трудового ресурсу?!
Звичайно, що мають! Дипломи, сертифікати, грамоти, як на мене, це результат, якого ми досягаємо, застосовуючи свій трудовий ресурс. Чи йде мова про якість?! Тут вже є над чим задуматися… Це досить суб’єктивно і одноосібно. Якість трудового ресурсу можна визначити ефективністю його роботи, результатами, корисністю, а не тільки папірцями.
Якщо б я мав мільйон?! Питання, яке задає собі, мабуть, кожен, хто його не має! От і я не один раз задумувався над цим... Мріяв... Фантазував... Вигадував... Що б це я робив, якби у мене з"явився мільйон, ну хоча б, гривень! Усе ж таки ми в Україні живемо, тай з точки зору патріотизму, не варто забувати про своє! І це не правда, що все наше є гіршим! Це у стилі нашого менталітету думати, що краще там де нас немає, чи краще те, що привезене з закордону! З такими думками ми ніколи не сформуємо власної гідності, гордості і нас, як наслідок, будуть зневажати, використовувати для певної наживи, а ми будемо тішитися, що про нас ще не забули...
Але мова не про це! Мільйон гривень... Цікаво, це багато чи мало?! Як ним розпорядитися, якщо б він "впав" просто на голову? Звісно, що відношення до зароблених грошей зовсім інше, ніж до тих, що з"явилися незаплановано. Про це написано багато творів і знято багато фільмів. От і я подумав чи зміг би я раціонально розпорядитися такою сумою, якби виг
... Читати далі »
Блог. Що воно таке?! Хто його придумав?! Звісно ж відповіді на ці питання є! Проте мало хто їх знає. Я, якщо чесно, теж не знаю, але обов"язково дізнаюся! Ніколи цим не цікавився, ба навіть ігнорував будь-які щоденники, чи то електронні, чи письмові. Завжди вважав, що кожна людина має мати власний простір, власні таємниці. Адже кожен з нас не раз творив дурниці у житті, то чому ж про них мають знати всі?! Є речі, за які навіть згадувати соромно, не кажучи вже про те, що про них можуть дізнатися сторонні люди. Здавалося б, що рукописний щоденник є приватною таємницею, є частинкою того, що належить тільки тобі. Але ж згадайте фільми! У більшості з них, дійові особи знаходили такі щоденники... і найпотаємніше ставало відомим загалу! Саме тому я ніколи не записував події свого життя на папері. Тим більше не роблю і не буду робити цього в онлайні! Тому що електронні щоденники, чи як ще їх називають - "блоги", є відкритими для інтернет-спільноти! Проте не думайте, що я когось можу за таке за
... Читати далі »
