Кожен з нас володіє певним потенціалом. У тому числі, й трудовим. Наш трудовий потенціал формується протягом усього життя. Проте це не означає, що його застосування треба весь час відкладати на потім. Якщо ми можемо сьогодні краще працювати, ніж учора, то це означає, що ми розвиваємося. А відповідно, розкривається і наш трудовий потенціал, перетворюючись у трудовий ресурс.

Часто виникають питання: Чи мають дипломи, звання і всілякі регалії відношення до нашого трудового ресурсу? Чи свідчать вони про якість трудового ресурсу?!

Звичайно, що мають! Дипломи, сертифікати, грамоти, як на мене, це результат, якого ми досягаємо, застосовуючи свій трудовий ресурс. Чи йде мова про якість?! Тут вже є над чим задуматися… Це досить суб’єктивно і одноосібно. Якість трудового ресурсу можна визначити ефективністю його роботи, результатами, корисністю, а не тільки папірцями.

Історія знає безліч випадків, коли люди, маючи різні дипломи, залишалися невігласами. І з точністю до навпаки, люди без дипломів та різних документів, якісно використовували свій трудовий ресурс, досягаючи успіху в певних сферах.

Логічним видається наступне питання: Чи вміємо ми правильно продати свій трудовий ресурс?! Таке питання рідко приходить в голову, а навіть якщо і приходить, то від нього, зазвичай, намагаються позбутися, аргументуючи це тим, що «я не продаюся!».

Як би там не було, але всі ми хочемо отримувати плату за свою роботу. Отже, ми все-таки продаємося! А тут вже кожному особисто для себе варто визначитися з моральними межами такого продажу. Ну і, звісно ж, встановити ціну.

Проблема більшості людей полягає в тому, що вони самі себе не цінують. Як наслідок, не можуть визначити де, коли і як вигідніше продати свій трудовий ресурс. Якщо цього ви самі не зробите, то це зроблять за вас покупці трудових ресурсів, більш відомі нам як роботодавці. А вони схильні занижувати оплату праці задля економії фінансових ресурсів. Тому, цей вічний баланс між робочою силою і роботодавцями називається ринком праці, де і визначаються умови купівлі-продажу трудових ресурсів.

Визначати вартість власного трудового ресурсу, на мою думку, краще через альтернативні витрати. Мова іде не про показник, який нам відомий ще з економічної теорії. Мова іде про альтернативу використання власного часу, енергії, розумових і творчих здібностей, балансуючи між ключовими аспектами нашого життя: роботою, сім’єю і відпочинком. Чого варта та робота, яка не дає нам змоги бути з сім’єю?! Чого вартий той відпочинок, який не відновлює наші сили?! Чого варта сім’я, яка нам не дає натхнення до роботи?!

І на завершення, хочу наголосити на відомій усім економістам, та й мабуть не тільки їм, істині: все потребує інвестицій!

Так само їх потребують і наші трудові ресурси. Більш, ніж впевнений, що першою у вас виникла думка з приводу вкладення коштів у навчання. Так воно і є. Основна інвестиція у трудовий ресурс – це інвестиція у навчання. До слова, зауважу – у навчання, а не у диплом! Не достатньо здобути освіту, навіть найкращу. Навчатися потрібно протягом усього життя шляхом самопізнання, самовдосконалення, самоосвіти. Це не обов’язково дасть нам диплом, але однозначно принесе користь.

Колись прочитав фразу А. Франса, яка у даній ситуації є доречною. У свій час вона змусила мене багато про що задуматися. «Деколи один день, проведений в іншому місці, дає нам більше, ніж десять років життя дома!».

Задумайтеся і ви над цим!