За що я не люблю перші пари, так це за те, що треба рано прокидатися. Я б з величезною радістю поніжився у теплому, зручному ліжку… Проте потрібно приводити себе до ладу і йти на роботу! Таких людей як я психологи називають "совами". Я не проти. Адже крім того, що сова веде нічний спосіб життя, вона ще й асоціюється у людей з мудрістю, виваженістю, впевненістю! Хочу, щоб і про мене були такої ж думки.

Ранок мій починається о 7.15! Це той час, коли приємна мелодія видається нестерпною, адже вона лунає для того, щоб сповістити мене про завершення такого приємного світу сну…

Що мені ще залишається… підводжуся з теплого ліжка… іду до будильника, який завбачливо залишив якнайдалі від місця сну… виключаю його… і повільно, приходячи до себе рухаюся у напрямку ванної кімнати.

Подробиці того, що я там робив, мабуть залишу поза кадром. Не думаю, що у моєму ранковому туалеті є щось незвичне, таке чого не роблять інші люди.

Сніданок! Не уявляю собі сніданку без улюбленої завареної кави і м'якої вівсяної каші. Такий раціон увійшов до мого меню вже давно, навіть не пригадаю точно коли. Міцна чорна заварена кава дає можливість моєму організму активізуватися, прокинутися, відчути радість нового дня! А вівсяна каша корисна для нашого шлунку, це вам скаже будь-який гастроентеролог.

О 8.30 розпочинається перша пара! Одним із суттєвих плюсів викладацької роботи, як на мене, є те, що кожен наступний день не схожий га попередній! Тому і не часто бувають перші пари, що не може не тішити. Описувати події, що відбулися на парі не беруся. Єдине, що скажу, що то була лекція! "Мінусом" лекції на першій парі є те, що ні я, ні студенти ще не прокинулися і діяльність мозку є далекою від оптимальної, не кажучи вже про ефективність. Тому, як наслідок, я майже на автоматі розповідаю матеріал, який підготував по темі лекції. У цей час студенти або ще відсипаються, спершись на парти, або намагаються інстинктивно щось занотовувати з моїх слів. І це триває десь півпари… До кінця пари студенти пожвавлюються і починають вести активне спілкування, і як я розумію аж ніяк не по темі заняття! А я, навпаки, виснажуюся, адже цілу годину вести безперервну генерацію думок, їхню обробку і відтворення – це неабияке навантаження на наш організм (особливо для інтроверта).

Пара завершена! Я морально виснажений! Але задоволений! Оскільки, попри все, люблю свою роботу! Люблю ходити на пари, спілкуватися зі студентами, пробувати роз'яснити якісь теоретичні аспекти… Це додає чималого життєвого тонусу!

Наступна частина мого дня присвячена кафедральній роботі. Зібравши речі, я виходжу з корпусу. Сьогодні на диво гарна погода. Відчувається прихід весни. Тому тих двадцять хвилин, які я витрачу на зміну місця перебування, пройдуть не так швидко як завжди і я зможу насолодитися радощами природи.

От і промайнули ці прекрасні хвилини. Заходжу в центральний корпус. На зустріч мені йдуть знайомі обличчя, ну може не всі, але половина точно! І всі вітаються… Хоч і приходиться по десять, двадцять, тридцять раз повторювати одну і ту ж фразу: "Добрий день!", але воно того варте. Адже ця фраза несе в собі позитивний енергетичний заряд. Хіба вам не приємно, коли з вами вітаються?! От і мені приємно! Сподіваюся і людям, з якими я вітаюся, теж приємно!